DSC05510 1Однією з найактуальніших тем в усі часи була робота. Пошук достойного «місця під сонцем», працевлаштування, зв'язок між роботодавцем та працівником – з цими питаннями щодня стикаються безліч людей. Налагодити зв’язки, пояснити всі права та обов’язки, знайти для людини ту роботу, яка підходить їй найбільше – саме над цим і працюють у службі зайнятості. Наша розмова з людиною, яка понад 15 років віддала цій службі і добре знає – робота в Україні, а тим паче на Херсонщині – є. Ірина Вікторівна Андрюк працює в Олешківській районній філії Херсонського обласного центру зайнятості ще з 2002 року. Одного разу вона вирішила змінити педагогічну ниву на посаду рядового працівника в тодішньому центрі зайнятості. І до цього часу жінка впевнена – рішення змінити роботу тільки пішло їй на користь.

 

- Ірино Вікторівно, якими були Ваші перші обов’язки, з ким довелося працювати?

- Я орієнтувала безробітних на самозайнятість, на розвиток підприємництва. Тоді це тільки впроваджувалось, для мене це була нова, але цікава робота. Наш район активно працював в цьому напрямку. Зараз в районі дуже багато самозайнятих людей, які започаткували власну справу саме тоді – у 2002 році. Мені дуже приємно, що є невеличкий мій «внесок» в їх бізнес.

- Зараз Ваша робота з чим пов’язана – чи змінилося щось із часом?

- Звісно. Зараз я працюю заступником начальника нашої служби. Як управлінець, я організовую роботу по наданню послуг населенню та роботодавцям. Це більше пов’язано з організацією та аналізом, впровадженням нових форм роботи. Але, з населенням теж працюю. Бо наша служба не стоїть на місці, вона постійно оновлюється, підлаштовується під вимоги часу. Адже її започатковували як європейську структуру з надання послуг населенню.

- Якщо говорити про нові форми роботи – що зараз на часі?

- Зараз ми ставимо перед собою зовсім не такі завдання, як буквально 2-3 роки тому. Сьогодні мало просто підібрати роботу за вільною вакансією. Роботодавець вимагає від нас більш гнучких заходів для підбору працівників, вимагає сучасного підходу. Занадто швидко розвивається кожна галузь – а ми і шукачі роботи повинні встигати за цим прогресом – тож було впроваджено електронні сервіси. Херсонська обласна служба зайнятості започаткувала інноваційний проект у 2017 році. У нас є посади рекрутерів. Це фахівці, які працюють з сайтами, мережею Інтернет та з незайнятим населенням. Тобто, не лише з тим, хто до нас звернувся, але й з тим, хто подає своє резюме на сайти з пошуку вакансій. Таким чином і підбираємо персонал для роботодавця.

- Тобто, в сучасному світі вже роботодавець «замовляє» працівника?

- Так. І ми пропонуємо роботу не лише тим, хто її шукає, а й працюючому населенню. Наприклад, якщо умови праці кращі, чи заробітна плата, - можна змінити місце роботи, – і задоволеними будуть всі.

- Але на практиці проблеми все одно існують, інакше стереотип щодо того, що «немає в Україні роботи» - не існував би…

- Щодо стереотипу, погоджуюсь. Роботи немає для тих, хто не шукає її, або ж не хоче знайти. Всі знають, що нині дуже великий відтік робочої сили у східну Європу. І тут ми звертаємось до першої проблеми. Наші вакансії пропонують людям дуже скромний заробіток. Безробітні вимагають нормальний рівень заробітної плати. А на місцевому ринку багато вакансій з мінімальними зарплатами. На це мало хто погоджується – для людини, яка хоче працювати і отримувати за це гарну платню в такому випадку простішим варіантом здається поїхати за кордон і працювати там. Однак шукачі роботи не завжди добре розуміють вимоги роботодавця. В сучасних умовах другою нашою проблемою є те, що кваліфікаційний рівень безробітних не відповідає вимогам роботодавців. Тобто, для пристойної зарплати потрібен достойний рівень знань та практичних вмінь для конкретної вакансії. Ось ці неспівпадіння між шукачем роботи і роботодавцем і є нашими проблемами.

- Однак шляхи вирішення цих проблем у вас є?

- Стосовно кваліфікації є. Обласний центр зайнятості у 2005 році відкрив Херсонський державний професійний центр технічної освіти в Новій Каховці. Це дуже сучасна установа, там навчають професіям, які актуальні на ринку праці Херсонщини. Навчають саме дорослих. Там можна отримати спеціалізацію продавця продовольчих та непродовольчих товарів, бармена, офіціанта, овочівника (в нас аграрна область, тож це завжди актуально). Є великий попит на трактористів, і, до речі роботодавці, пропонують гідну заробітну платню, якщо є відповідна кваліфікація. Навчання в центрі відбувається на сучасній техніці, а не на МТЗ-40, як дехто думає. Стосовно рівня оплати праці – на це у нас немає важелів впливу, однак є пропозиція для роботодавців. У службі зайнятості є така послуга, як «компенсація єдиного соціального внеску роботодавцям». Якщо він приймає на роботу людину з соціально-незахищеної категорії (безробітного) на нове робоче місце, або у роботодавця вид діяльності пріоритетний в галузі, то служба протягом року компенсує йому єдиний соціальний внесок. Якщо заробітна плата коливається від 5 до 8 тисяч гривень, то з мінімальної роботодавець одержує 900 грн ЄСВ. Як для старту - це непогано.

- Тема, яка зараз на часі – децентралізація. Олешківський район майже повністю об’єднався в громади. Як Служба співпрацює з ОТГ?

- Наша співпраця зосереджена на перспективу. При створенні ОТГ, сільради точно знають, кого їм не вистачатиме, які вакансії з’являться. І відтак подають нам «потребу в кадрах». Але у нас кожна громада має свою специфіку. Наприклад, вакансії у Великих Копанях, Виноградово та Ювілейній громаді дуже відрізняються, хоча це один район. Тому ми намагаємось підлаштуватися. Наприклад, в Ювілейній громаді взяли лікаря, переманили з нашої центральної лікарні, запропонували гідну заробітну плату та житло – і фахівець погодився. Тому, на мій погляд, децентралізація дійсно дає свої вагомі результати. Щомісяця ми виїжджаємо до кожної ОТГ, наш фахівець приймає людей на місці, консультує, а ми тимчасом дізнаємось, які потреби є в громади.

- З дорослим населенням мабуть дещо простіше працювати. А коли молода людина без досвіду роботи – кому потрібен такий працівник?

- Перше наше завдання в цьому випадку, аби молодь лишилась тут, в нашому районі. Заради цього ми намагаємося робити все можливе, аби роботодавці приймали на роботу наших випускників. Наприклад, хлопцям з випускних класів ми пропонуємо навчатися на трактористів в нашому професійному ліцеї. Там є і сучасна техніка, і гарні умови. Окрема розмова – це професія швачок. Для Олешшя вона дуже перспективна. Дуже велика потреба в районі у швачках. У нас є швейна фабрика «Юність», швейна фабрика «ВіД» - і ці підприємства пропонують гарні умови, і зараз на цю вакансію існує серйозний попит. Тому ми проводимо широкомасштабну профорієнтаційну роботу з учнями, і запрошуємо їх навчатись в нашому професійному ліцеї. 31 жовтня у Олешках відкрили навчальний центр, в якому є дуже сучасне обладнання, не у всіх швейних фабрик таке є. Тому гарна база матеріально-технічна є, гарні викладачі-майстри, які вболівають за свою справу є. Тепер справа за бажаючими вчитися. Ми пропонуємо учням йти саме в наш ліцей для набуття сучасних професій. Там є можливість пройти практику на підприємстві та залишитись працювати.

- Повернемося до дорослих. Чи багато людей погоджується пройти навчання та працювати за новим фахом?

- Якщо людина має бажання, то вона завжди зможе вивчитись та працевлаштуватись. Потрібно безробітним виходити з «зони комфорту», адже якщо з’являється бажання, то існують і можливості. У нас район аграрний, всі звикли «працювати на землі», і декому дуже важко пересилити себе, покинути власне господарство та поїхати на три місяці вчитися. Майже 50% серед безробітних - це соціально незахищені, одинокі матері, які мають дітей до 14 років. Їм також дуже проблематично залишати дітей вдома. Однак, історії, коли люди таки йшли на цей крок, вчилися і потім працювали за новим фахом у нас не рідкість.

- Окрема розмова зараз – це учасники АТО. Чи важко їм працевлаштуватися?

- Скажу чесно – наразі в нас багато учасників АТО, які шукають роботу. В них досить високі вимоги до заробітної плати. Вони повернулись на мирну землю, але отримувати хочуть такі ж кошти, як і там – у зоні конфлікту. Але наші роботодавці не завжди можуть запропонувати той самий рівень оплати праці. Багатьом з військових ми пропонуємо відкрити власну справу, якщо немає підходящої роботи, яку вони хотіли. І в цьому випадку у нас є теж приклади успішного початку. Учасники АТО, які отримали землю у власне користування започаткували власну справу в сільському господарстві. Я завжди повторюю всім безробітним, з ким спілкуюся: якщо у людини є нагальна потреба заробляти кошти, то служба зайнятості розкаже де, та як їх зробити.

- Чи багато у районі тих, хто ризикує почати власну справу?

- На це йдуть не всі. Однак приклади гарної співпраці, а головне – результату в нас є. Жінка, яка мешкає у Виноградово – і зараз успішно працює на себе. Вона в 2006 році була безробітна, мала кваліфікацію економіста, а в ті роки вільних таких вакансій просто не було. Ми їй запропонували започаткувати власну справу, на той час вона навчалась на перукаря, і погодилась. Служба надала одноразову допомогу на розвиток бізнесу. Наступні 2 роки вона орендувала приміщення та працювала. На сьогоднішній день вже збудоване нове приміщення – де працює ціла перукарня. І зупинятися жінка не збирається. Цього року вона взяла участь у програмі для отримання грантових коштів на обладнання, – перемогла – і отримала 70 тисяч гривень для своєї перукарні!

- Що зараз на часі в Службі?

- Ми як завжди йдемо тільки вперед. Зараз працюємо над офіційним працевлаштуванням за кордоном. Є пропозиція від ізраїльтян – ми вже підписали договір на 4 робочих (будівельних) професії, виїхала перша група наших працівників. Коли вони повернуться, вже будемо робити перші висновки, але бажаючі на таку роботу є. Ну і активна співпраця з роботодавцями на місцях. Поки кожен не зрозуміє, що його добробут напряму залежить від сплати податків, ми краще жити не станемо.

- Дякую за розмову.

Спілкувалася Олена Попович