a42c0142a27a904b0b09215199baf5821553d491Вітаємо матусю і бабусю зі святом 8 Березня!
25 лютого 98 років відзначила жителька села Челбурда Віра Андріївна Паролова. Вона народилася в селі Блакитне Великоолександрівського (нині Воронцовського) району Херсонської області в сім’ї священика. У 1920 році батько Віри Андріївни не дожив до дня народження єдиної доньки - його розстріляли червоноармійці за відмову служити в Червоній Армії. 1932-1933 - страшні спогади, що аж стає моторошно. Всю сім’ю - дідуся, бабусю, маму - розкуркулили і вивезли в балку за селом. Вирили там землянку і прожили рік. Кожного дня активісти приходили до поселення і забирали всі продукти харчування. В 1933 році від голоду та холоду вмирають дідусь та бабуся. Мати ходила на роботу за окраєць хліба і картоплину, і все до крихти віддавала Вірочці – єдиній доньці, а сама пухла з голоду. Перед смертю просила дочку йти до дядька Тимошка, брата матері в село Кам’янку. Будучи роботящою, розумною дівчинкою вона доглядала 5 дітей дядька і ходила до школи, вчилась дуже добре. У 1937 році після закінчення 7 класів сам директор школи відвіз її до Херсонської фельдшерсько-акушерської школи. В 1940 році після закінчення ФАШ поїхала працювати в село Костогризове.
У 1941-1945 роках працювала в госпіталях. Після війни в 1946 році вийшла заміж за Паролова Петра Купріяновича. Доля подарувала трудолюбивій Вірі стати не лише коханою дружиною, а й щасливою мамою. Згодом, у 1947 році сім’я поповнилась синочком Владиславом. У Віри Андріївни ще 2 сини - Валерій та Юрій. Доля рідко балувала Віру подарунками. Все, що мали, наживали тяжкою працею, жертвуючи відпочинком, і вже коли стали на ноги - думали, ось тепер поживемо. Але біда раптом увірвалась в родину - трагічно загинув середній син Валерій (у 1988 році).
У 1995 помер чоловік.
З 1950 по 1986 рік Віра Андріївна працювала в селі Пролетарка Цюрупинського району. Спочатку акушеркою. Скільки щасливих породіль дякували за чуйність, доброзичливість, увагу до молодих мам. Далі - фельдшером, завідувачем ФАП. З раннього ранку можна було бачити Віру Андріївну з медичною сумкою, яка спішила до своїх пацієнтів. Всі жителі Пролетарки пам’ятають свого доброго лікаря і вклоняються її життєвій мудрості, багатому досвіду, незламному духу перед воєнним лихоліттям та труднощами післявоєнних років.
Бажають Вам міцного здоров’я, довголіття, щастя та благополуччя і вітають Вас зі святом 8 Березня ваші сини Владислав та Юрій, онуки Генадій, Тетяна, Оксана, Інна, Наталя, правнуки Руслан, В’ячеслав, Богдан, Олександра, Микита, Назар, Катерина, Каріна, Таміла, праправнук Назар.
Зі святом люба матуся і бабуся!
Світлана Леонідівна Назар