Back to Top

Люди

Святкуємо Всеукраїнський День бібліотек разом з друзями та партнерами!

bibliotekaСвято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наше професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек.

Олена Кравченко-Скалозуб: «Незалежність – це можливість відстоювати власну позицію»

00042 1День Незалежності України на посаді очільниці виконавчої влади Олешківського району Олена Кравченко-Скалозуб зустрічає вже вдруге. За її плечима – низка реалізованих проектів, попереду – не менше справ, що потребують щоденної виснажливої роботи. Про здобутки та плани на майбутнє голови райдержадміністрації – у передсвятковому інтерв’ю.

Сортування сміття: досвід Польських Гмін вивчали голови ОТГ Херсонщини

36476710 2175957539354930 2276605474612707328 oВ кінці червня керівники Херсонських ОТГ відвідали Люблін (Польща) з метою вивчення найкращих практик надання житлово-комунальних послуг у контексті впровадження реформи децентралізації. Гості з Херсонщини зустрілися з керівництвом місцевих Гмін та відвідали їх комунальні заклади – завод з сортування відходів у Гміні Рокитно, системи очистки стічних вод у Гміні Немце, окрема станція збору, очищення, стічних вод та станції водопостачання у Гміні Острувек.

Учасницю фольклорного колективу «Золоте гроно» вітали з 90-річчям

1Раденська сільська рада, Будинок культури, рада ветеранів щиро вітала учасницю фольклорного колективу «Золоте гроно» Стародуб Катерину Микитівну з 90-річчям. День народження жінки святкували в приміщенні Будинку культури. Стародуб Катерина Микитівна протягом майже всього життя співає на сцені. 45 років є учасницею та солісткою народного фольклорного колективу «Золоте гроно». І отак, з піснею по житті, Катерина Микитівна прийшла до свого дев’ятостого ювілею веселою та молодою в душі: «Яка ж я старуха - на мені все грає» - так співає Микитівна в своїх улюблених частівках.

Свідки людської пам’яті

DSC04960 1Говорять в народі, що людська пам’ять не згасає. Однак, допомагають їй зберігати найцінніше – осередки цієї пам’яті – музеї. У Виноградівській громаді ще 40 років тому була створена музейна кімната. Працює вона і зараз. Тут зібрано все, що має цінність для кожного жителя села.

Недовіра без жодного офіційного обґрунтування

DSC 2830 Минулої п’ятниці під час засідання сесії районної ради депутатами була висловлена недовіра голові райдержадміністрації Олені Кравченко-Скалозуб. У розмові з журналістом вона окреслила своє бачення ситуації, що склалася.

Допомога храму – справа честі

rishuk 002Заступник голови Херсонської ОДА, депутат обласної ради Євген Рищук відвідав храм в селі Праві Саги, що знаходиться в Олешківському районі. Саме цей храм був нещодавно повністю оновлений, капітально відремонтований за рахунок Благодійного фонду Євгена Рищука.

Олешки всім містом збирають кошти для Артема Завгороднього

29258035 2042208199363937 6301233012013006848 nХвороба однієї маленької дитини здатна згуртувати жителів цілого міста. В Олешках тривають заходи зі збору коштів на лікування 3-річного малюка Артема Завгороднього, який бореться з онкологічною недугою. Чергова така акція – благодійний міні-марафон – була ініційована місцевим жителем Сергієм Сташенком та громадською організацією «Творці сучасності» за підтримки районної державної адміністрації.

Святкове засідання сесії райради

sesiyaУ Олешківській районній раді відбулося чергове засідання сесії. Засідання вийшло святковим, адже для депутатів різних рівнів звучали привітання з Днем місцевого самоврядування. І хоча сесія відбулася вже після календарного свята, депутати райради були дуже задоволені привітаннями і вирішили проголосувати «за» всі питання порядку денного.

Підписано Меморандум щодо надання безоплатної правової допомоги у Виноградівській ОТГ

325 грудня з метою виявлення правових потреб жителів громади начальник Олешківського бюро правової допомоги Алла Рудь провела робочу зустріч з головою Виноградівської об’єднаної територіальної громади Сергієм Вілійовичем Шматенком.

«Вічна слава солдату-герою, що загинув в ім’я Батьківщини!»

416614 листопада в комунальному закладі «Олешківський районний краєзнавчий музей» відбувся плановий захід, присвячений 74-річниці визволення м. Олешки від німецьких загарбників.

На заході відбулась зустріч ансамблю «Оберіг» КЗ «Олешківський центр культури та дозвілля ім. Т.Г. Шевченка» (кер. Петер С.Л.) з учнями 7-Б класу Олешківської ЗОШ №2 І-ІІІ ст. (класний керівник Степанова. Т.М.).

Захід відкрився вступним словом, до молоді звернувся генерал-майор Радянськ­ої Армії Петро Полісада, який побажав учням гарно навчатися, пам’ятати історію свого міста та мирного неба над головою.

Бесіду продовжив керівник ансамблю «Оберіг» Станіслав Петер, який зосередився саме на причинах початку ВВВ та історичному моменті нашого краю – визволення м. Олешок від фашистських загарбників 4 листопада 1943 року.

З учнями була проведена вікторина на тему солдатського життя та побуту. Школярі активно відповідали, чітко доповнювали прислів’я і проявили певні знання, за що були нагороджені невеличкими призами.

В репертуарі заходу прозвучали пісні на військову тематику композиторів Екім’яна, Шевчука, Мурадемі.

Також у програмі прозвучали авторські твори Станіслава Петера: власний вірш «Спогад ветерана». Окрасою зустрічі стала пісня на музику і слова Станіслава Леонтійовича Петера «Три берізки».

Кульмінацією заходу стала пісня Е. Кол­мановського «Я люблю тебя, жизнь» у виконанні соло Петра Полісади ця пісня прозвучала як символ життя сучасного покоління, за яке боролись солдати нашої Вітчизни у 1941-1945 рр.

Учні щиро подякували учасникам ансамблю «Оберіг» та працівникам музею за організацію заходу.

За іформацією Херсонської ОДА

Святкування Дня села

celoЖителі села Челбурда виносять щиру вдячність односельчанам – сім ‘ям Ходія, Демидова та Чабанова, які 14 листопада 2017 року організували та провели велике свято – «День села». Це був не просто будений день, 14 листопада 1796 року, було засновано село Челбурда, яке відносилось до Таврійської губернії Велико-Копанської волості, і саме в цей день 14 листопада 1990 р. в селі було закладено Храм Святих Безсрібреників і Чудотворців Косми і Доміана. Ось чому ці родини вирішили започаткувати свято – «День села» 14 листопада. Самі, без підтримки сільської ради. Коли повідомили про це нашу громаду, усі люди з радістю підтримали їх пропозицію. Не відмовився ніхто. Здавали кошти для приготування козацького кулішу, святкового феєрверку та вокально-інструментального ансамблю. Було запрошено народний фольклорний колектив Раденського сільського будинку культури «Золоте гроно».

На це свято зійшлися усі жителі – від старого до малого. Приїхали гості з навколишніх сіл.

Свято розпочалося з Гімну України, хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблого в АТО Героя України Голоти Юрія Анатолійовича. Учні Челбурдівської школи розповіли історію створення села.

З‘ясувалось, що село було створене на основі хутора Чалбурда (слово похідне від тюркського «чал» – сіра, «бурда» – грязь). Після розгрому Олешківської Січі частина козаків, які перебували у зимівниках, оселилися на хуторі.

У селі було організовано дві артілі: «Пролетарка» та ім. Ворошилова.

У 1950-х роках обидва господарства злили в одне – ім. Леніна.

11 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 4 листопада 1943 року.

У 1959 році створюється радгосп «Радянський», куди входить і колгосп ім. Леніна, а село Пролетарка стає відділком № 1 радгоспу.

У 2016 році в рамках декомунізації село було перейменоване на Челбурда.

Ці відомості зібрав колишній директор Пролетарської школи Пулінець Михайло Михайлович.

Пам’ятними подарунками привітали найстаршу жительку нашого села – Паролову Віру Андріївну, наймолодшу – Сандецьку Анастасію, не забули і про іменинників – Гурину Анастасію та Поліщука Романа.

Все було дуже добре продумано і організовано: для дітей – атракціони, для дорослих – конкурси.

Такого свята наше село ще не бачило. У жителів старшого покоління на очах бриніли сльози радості і гордості, що наше село не забуте і не загублене на карті великої України. І це все завдяки нашим організаторам – Демидову Анатолію Олександровичу, Демидовій Світлані Анатоліївні, Ходію Івану Івановичу, Ходій Людмилі Дмитрівні, Чабанову Олексію Леонідовичу та Чабановій Ірині Миколаївні. Низький уклін вам від усієї нашої громади.

 

Від імені громади села Валентина Ратушна, Оксана Ярош, Галина Голота, Наталія Мельниченко, Наталія Калініна.

В Костогризовому вітають гостей

22851514 544075019272028 2000181458 oСьогодні у Костогризовому Олешківському районі святкують День сільського голови. Завітали до села голова райради, депутати, сусідні керівники місцевого самоврядування.

Сільський голова Олександр Стадник господарює тут недавно, однак село вже йде шляхом розвитку. Зараз у село зайшов інвестор з будівництва сонячних батарей, ремонтуються дороги, об'єкти соціальної сфери. Не останню роль у розвитку села зіграв депутат облради, заступник голови Ода Євген Рищук.

- Він допоміг знайти підходи до влади і залучити кошти, і звісно сам не стоїть осторонь наших проблем, завжди допомагає, - говорить редактор Костогризівської газети Світанок, Василь Столярчук.

Олешки відзначили свята

kozaki14 жовтня вся Україна відсвяткувала День українського козацтва, День захисника України і світле християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Наш край багатий пам’ятками славного козацького минулого України, тому що саме на території міста Олешки, міста козацької слави, 306 років тому була розташована відома Олешківська Січ.

Підписано меморандум щодо проведення на Херсонщині форуму з розвитку фермерства

5 жовтня в Харкові під час проведення Міжнародного форуму з розвитку фермерства «AGROPORT» відбулось підписання тристороннього меморандуму про співпрацю між Херсонською, Харківською, Львівською областями, який надасть нові можливості для розвитку агробізнесу на внутрішніх ринках країн. Про це повідомляє прес-служба Херсонської облдержадміністрації.

День добра і пошани людей старшого покоління

2 жовтня до відділення стаціонарного догляду для постійного проживання Олешківського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Олешківської районної ради завітало багато гостей – поздоровити підопічних з Міжнародним Днем людей похилого віку. Це представники райдержадміністрації та районної ради, директор територіального центру соціального обслуговування Світлана Петрівна Косенко, Новомаячківський селищний голова Валентин Іванович Кос, а також голова ветеранської організації К.Т. Аврумуцоє, учасники художньої самодіяльності селищного будинку культури, завідуючі бібліотекою для дорослих Тамара Орешко та бібліотекою для дітей Тетяна Дроздова, учні Новомаячківської загальноосвітньої школи.

Олешки відзначили свята

kozaki14 жовтня вся Україна відсвяткувала День українського козацтва, День захисника України і світле християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Наш край багатий пам’ятками славного козацького минулого України, тому що саме на території міста Олешки, міста козацької слави, 306 років тому була розташована відома Олешківська Січ.

Спорт, що гартує дух і дарує здоров’я

73 1З 2 по 5 листопада відбулися традиційні відкриті Всеукраїнські змагання зі спортивного орієнтування, в яких взяли участь понад 100 спортсменів з Київської, Черкаської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. Змагання вже традиційно проводилися у 5 чоловічих вікових групах (від 12-річних юнаків до чоловіків, яким виповнилося 45 і більше років) та 5 жіночих (від 12-річних дівчаток до жінок, яким виповнилося 45 і більше років).

10 перемог і 20 призів здобули олешківці. Чемпіонами у своїх вікових групах стали: Діана Симонян, Ольга Огорь, Віктор Стольніков, призерами – Олександр Варакса та Гліб Штепенко. Переможці та призери змагань були нагороджені медалями та грамотами. На «відмінно» відпрацювали начальники дистанцій: майстер спорту України Євген Кандибей та кандидат у майстри спорту України Сергій Гаврик.

На цих змаганнях щорічно, як і цього разу, всіх гостей першим зустрічав їх засновник і організатор, суддя національної категорії, Володимир Костянтинович Карась. Володимир Костянтинович постійно працює тренером-викладачем у Олешківскій ДЮСШ Олешківської районної ради. Ця людина вже не перший десяток років тренує дітей по спортивному орієнтуванню з 5 по 11 клас на базі Олешківської школи № 4.

- Основна мета занять зі спортивного орієнтування – це укріплення загального імунітету організму, - розповідає Володимир Костянтинович. Звісно, паралельно це й підготовка до змагань: районних, обласних, всеукраїнських. Кожного разу змагання відбуваються на новій місцевості, тож карта і компас для спортивного орієнтування – це основне.

Зазвичай змагання, як обласного так і державного значення проводяться в лісах. Для Херсонщини така місцина одна-єдина – олешківські ліси. Тож команді з Олешок завжди є, де тренуватися.

- Раденськ, Великі Копані, Олешки, – одним словом там, де є ліс. Одного разу чемпіонат України проводили в Новозбур’ївському лісництві. Головне для нашої команди – показати кращий час з усіх. На змаганнях завжди є короткі, середні та довгі дистанції. Найсвіжіші наші перемоги – це Всеукраїнські змагання, на яких перше призове місце посіла Вік­торія Кірсановська, моя учениця, - пишається Володимир Карась.

Через недостатність фінансування олешківські спортсмени виїздять на змагання не дуже часто. У більшості випадків кошти потрібні на оплату житла, проїзду та харчування для дітей. Останнім часом фінансово команді зі спортивного орієнтування допомагав депутат Хе­рсонської обласної ради Євген Рищук. За словами тренера Володимира Карася, для того, аби в дітей була можливість виступити на різного рівня змаганнях, потрібна фінансова підтримка від держави.

- По Україні з нашого виду спорту постійно проходять 10-15 чемпіонатів. Раніше ми виїздили на десяток змагань, а зараз тільки двічі виїхали, - підкреслює Володимир Костянтинович. – Але жага до перемоги в дітей є. Щоб гарно виступити на змаганнях їм потрібно постійно тренуватися. Перемога та призове місце залежить виключно від рівня здібностей дитини. Комусь потрібно рік-два занять, а комусь – 4-5 років. Однак, приє­мно, що мої випускники продовжують заняття. Зараз троє моїх учнів постійно займаються спортивним орієнтуванням в збірній юніорський команді України. Завжди в нас є призери на чемпіонатах України, на юніорських чемпіонатах. В цьому році двоє спортсменів їздили, виступали, повернулися з нагородами. Одна спортсменка – призер змагань, що відбулися влітку в Черкасах – Тетяна Савченко.

На сьогоднішній день в секції зі спортивного орієнтування постійно займаються 40-50 дітей. У них 4-6 тренувань на тиждень. Ці заняття приносять не лише перемоги – зазвичай у цей вид спорту йдуть діти, в яких є проблеми зі здоров’ям, дихальною системою.

- Почасти дітей віддають до секції батьки. Вони розуміють, що у хлопчика чи дівчинки слабке здоров’я. А потім приходять і дякують, адже через 3-4 роки занять у школярів проходить бронхіальна астма, інші хронічні захворювання. Це все легка атлетика та лісове повітря. Звісно, взимку, коли рано темніє, ніхто не йде до лісу, ми проводимо тренування на базі школи, в спортивному залі. А ось на вихідних, коли є час, йдемо на відкриту місцевість, – говорить Володимир Карась.

Проблемою для спортсменів залишаються лісові пожежі. Адже через них місцевість олешківських лісів постійно змінюється, а значить – змінюється і карта змагань, за якою учасники йдуть до фінішу. За словами тренера Володимира Карася, якщо карта буде неточною, то і орієнтування можна визнати недійсним, а отже шанс на перемогу втрачається...

Єлизавета Адамчук

Життєвий шлях, довжиною майже в століття

jadanСергій Олександрович Жадан – свідок історичних подій останнього століття. 28 грудня йому виповнюється 90 років. Спогади приходять до сивочолого дідуся, наче в чорно-білому кінофільмі. У свої роки він пам’ятає все, що трапилося з ним у житті, починаючи з 5-річного віку. У бесіді з ветераном ми зрозуміли, що роки не так важливі для нього, головне, що з часом не старіє душа…

Чи є в Олешках політична воля для об’єднання?

skolozybБлизько трьох років в Україні триває реформа децентралізації. Усього в державі заплановано створити понад тисячу об’єднаних територіальних громад. І на сьогоднішній день майже половина із них уже завершила процес об’єднання.

«Б’є, бо може! Тож зупиніть!», «Байдужість вбиває!»

2376Саме з такими гаслами 29 листопада активісти Херсонщини звернулись до депутатів міської ради з вимогою створити в Херсоні Кризового центру для жінок, які постраждали від домашнього насилля.

На початку акції учасники провели мирну демонстрацію під стінами міської ради. У руках активісти, серед яких були не лише жінки, але й чоловіки, тримали плакати з написами "Херсон вільний від насильства", "Байдужість вбиває".

Так учасники мали на меті мотивувати депутатів, які поспішали до сесійної зали, підтримати створення Кризового центру для потерпілих від насилля в Херсоні, адже досі депутати міської ради не провели жодного обговорення рішення громадських слухань щодо необхідності створення у місті такого центру на депутатських комісіях, тож питання не готове й до розгляду сесією міської ради.

Але така байдужість дійсно вбиває: за статистикою, кожна п’ята жінка в Україні щодня потерпає від домашнього насильства, яке часто має страшні фатальні наслідки та закінчується смертю потерпілих – і жінок, і дітей.

«По всій Україні вже функціонують подібні центри, і Херсон – одне з небагатьох міст, де такого закладу не існує», - перед початком сесії до міського голови та депутатів з трибуни звернулась Лариса Польська, голова Фонду громади Херсона «Захист». – За 10 місяців поточного року більше 4500 викликів до поліції відбулось в Херсоні з приводу насильства у сім'ї, а насправді постраждалих набагато більше, адже не всі звертаються за допомогою».

У це час громадські активісти - представники майже 30-ти громадських організацій та ініціативних груп, які здійснюють в Херсоні кампанію 16 днів Активізму проти ґендерно обумовленого насилля роздали персональні звернення кожному депутату.

Від будівлі виконкому Херсонської міської ради учасники акції рушили ходою по проспекту Ушакова до Центрального міського парку, звертаючись до кожного херсонця: «Центру – так, насиллю – ні!», «Ми ЗА Стамбульську конвенцію!», «Ми ЗА створення Кризового центру», «Херсон – територія вільна від насильства».

Фото: Наталія Ножевник

Сергій Юдін: "Стара Маячка повинна стати центром розвитку жіночого футболу у Херсонській області"

581ed 2У жіночому чемпіонаті України серед команд першої ліги завершилося перше коло, тож дівчата та їхні наставники матимуть змогу трохи перепочити. Зазначимо, що цьогоріч у другому за значимістю дивізіоні на старт вийшли одинадцять колективів, які розподілені за територіальним принципом на три групи. Команди зіграють у два кола і визначать переможців груп, які у фінальному етапі розіграють призові місця. Одним із головних претендентів на перемогу у першій лізі є ФК "Восход" з невеличкого села Стара Маячка Олешківського району Херсонської області. Ця команда дуже стрімко прогресує і ставить перед собою високі цілі.Про це в інтерв’ю з головним тренером "Восхода" Сергієм Юдіним.

- Сергію Михайловичу, для початку розкажіть трішки про себе.

- Маю дві вищі освіти:закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут і Запорізький інфіз. Пограв на аматорському рівні, кар’єру гравця завершив у сорокарічному віці. Тринадцять років очолював дівочі команди Олешківської ДЮСШ. З командою U-14 у 2016 році стали чемпіонами України.

- Хто був ініціатором створення жіночого футбольного клубу у Старій Маячці?

- Ідея створення жіночого у клубу у Старій Маячці, який заснували у жовтні 2016 року, належить великому шанувальнику жіночого футболу, керівнику сільськогосподарського підприємства "Восход" Віктору Пунгіну. Він вважає, що яким би не був спорт – жіночим, чоловічим, дитячим, - його все рівно треба розвивати і популяризувати. Щодо жіночого футболу, то це ігровий вид спорту, який своєю непередбачуваністю і напругою викликає вибух позитивних емоцій. До речі, "Восход" - це єдина команда у першій лізі, яка представляє сільську місцевість.

-Як формувався склад команди?

- У "Восході" підібрався боєздатний склад: більшість дівчат місцеві, є кілька приїжджих футболісток. Вважаю, що цьому складу до снаги вирішувати серйозні завдання. Більшість гравчинь мають досвід виступів у клубах вищої ліги чемпіонату України, юнацьких збірних країни. А приміром, Юлія Стець встигла пограти у трьох провідних командах Білорусі. Усі дівчата мріють підкорювати вершини жіночого футболу саме з "Восходом". Вони аніскілечки не шкодують, що вибрали цю чудову гру. Водночас зазначу, що чимало наших вихованок захищають кольори провідних вітчизняних клубів.

- Який середній вік команди?

- Про це мені важко сказати, адже у "Восході" зібрані дівчата віком від п’ятнадцяти до тридцяти років. Наша команда – це сплав досвіду і молодості.

- Хто є лідерами команди?

- Передусім це досвідчена гравчиня, півзахисниця, Юлія Ємельянова, її колеги за амплуа Інна Чистякова, Вікторія Марченко, нападниця Юлія Стець, центральна захисниця, капітан команди Марія Нєсіна. Усі вищеназвані футболістки складають кістяк "Восхода".

- Вам у роботі допомагає відомий у жіночому футболі тренер Володимир Борщенко…

- Так, він погодився на цікаву пропозицію. Володимир Миколайович, тренер вищої категорії, свого часу очолював юніорську та молодіжну жіночі збірні України, виховав гравчинь, які виступали на чемпіонатах Європи та у відбіркових матчах чемпіонату світу. Володимир Борщенко також має досвід роботи у херсонській "Южанці", клубі, що колись виступав у вищій лізі чемпіонату України, але через фінансові негаразди припинив своє існування.

- Як проходить тренувальний процес?

- На тренування їздимо у Херсон, футбольні тренування проходять тричі на тиждень. Крім того, один раз на тиждень дівчата займаються у фітнес клубі.

- Як охарактеризуєте перше коло чемпіонату, в якому "Восход" показав стовідсотковий результат – три перемоги у трьох проведених поєдинках?

- Перемоги "Восхода" говорять самі за себе. У першому колі вдома ми перемогли досвідченого турнірного бійця миколаївський "Оріон" 3:0, а на виїзді розгромили кропивницьку "Багіру" 7:1 і ДЮСШ Блохіна -Бєланова (Вінниця) 6:1. За п’ятибальною шкалою ставлю дівчатам "п’ятірку".

- Яка задача поставлена перед дівчатами на друге коло?

- Перемогти у всіх матчах та потрапити у вищу лігу.

- Коли поновлюється чемпіонат?

- Перші матчі другого кола будуть зіграні у квітні. Тож, у нас достатньо часу, щоб якісно підготуватися. Якщо запрошуватимуть для участі у турнірах, то з радістю на них виступатимемо.

- Яка у команди інфраструктура?

-Поки що команда базується і проводить свої домашні матчі на стадіоні у районному центрі Олешки. Втім, це тимчасово. Президент "Восхода" Віктор Пунгін ініціював будівництво сучасного ігрового стадіону у Старій Маячці і навчально-тренувальної бази у сусідньому селі Подо-Калинівка. Плануємо, що у Старій Маячці прийматимемо своїх суперниць у рамках чемпіонату і Кубку України, а у Подо-Калинівці дівчата тренуватимуться. Якщо все буде гаразд обидва об’єкти будуть здані в експлуатацію в наступному році. Маємо надію на допомогу у цьому питанні Херсонської обласної федерації футболу і місцевої влади. Стара Маячка повинна стати центром розвитку жіночого футболу у Херсонській області.

- У наш час зводити два футбольні об’єкти з "нуля" зголоситься не кожний меценат…

-Погоджуюся з вами - нині в Україні знайдеться небагато людей, які готові інвестувати у створення нових футбольних об’єктів. Особливо у невеличких населених пунктах. Дійсно, таких патріотів рідного краю, як Віктор Пунгін в Україні замало. У нашому випадку все лежить на його плечах. Користуючись нагодою, хотів би висловити Віктору Олександровичу подяку за те, що він забезпечує команду всім необхідним для проведення тренувального процесу і вдалого просування турнірними щаблями. Завдяки його підтримці ФК "Восход" повноцінно функціонує і хоче ще тривалий час радувати своїх уболівальників яскравою грою.

- І насамкінець. У чому, на ваш погляд, "родзинка" жіночого футболу?

- По -перше, у жіночого футболу своя психологія, свій підхід до справи. Футбол у виконанні представниць прекрасної статі більш гармонійний та емоційний, а за рівнем самовіддачі і характеру на смарагдовому газоні жінки переважають чоловіків. До слова, на сьогодні у світі налічується близько 25 мільйонів професійних футболісток. УЄФА і ФІФА усвідомлюючи величезний потенціал розвитку гри мільйонів саме за рахунок дівочого та жіночого футболу, приділяють цьому питанню величезну увагу. Офіційно проводяться чемпіонати світу та Європи, існує жіноча Ліга чемпіонів. У європейських країнах і США матчі прекрасної половини людства з кожним роком збирають усе більше і більше глядачів. У Китаї та Японії, наприклад, за популярністю жіночий футбол зрівнявся із чоловічим. Україна, на жаль, не може похвалитися такими показниками. Найбільша проблема – це зміна ставлення до жіночого футболу: від зверхнього, другорядного до рівного та пріоритетного. Це, у свою чергу, має допомогти у збільшенні фінансування, покращенні інфраструктури, залученні спонсорів, соціальному захисті тренерів та інших важливих складових. І у цьому напрямку гарний приклад уже продемонстрував Віктор Пунгін. Сподіватимемось, що ініціативу Віктора Олександровича підтримають спортивні меценати з інших областей нашої країни.

Джерело: footboom.com

Сторінки життя в Книзі Пам’яті

DSC04184 1Щороку напередодні річниці визволення Олешшя від німецько-фашистських загарбників проходить конкурс серед ветеранських організацій на кращу Книгу Пам’яті. Цього року перше місце посіла Книга Олешківської міської організації ветеранів. Про підготовку та титанічну роботу над Книгою розповіла керівник ГО Тамара Василівна Федоренко.

- Книга пам'яті створювалася на основі тих даних, які ми отримали завдяки дослідженням. За час моєї роботи, а це вісім років, ми створили Книгу Пам'яті своїми зусиллями, - розповідає Тамара Василівна.

Передували великій Книзі невеличкі брошури, видані ветеранською організацією у різні роки. У першій йшлося про пам'ятники Другої світової війни на території Олешківського району:

- Ми досліджували історію створення пам'ятників Другої світової війни у місті Цюрупинськ. Для цього провели конкурс серед шкіл. Потім зібрали матеріали, які написали діти, й на основі цього створили брошуру саме про пам'ятники. На території міста Олешки 12 пам'ятників, вони сфотографовані та всі записані. Далі організували конкурс «Свята перемога». Знову ж таки розраховували на допомогу школярів, діти писали про учасників бойових дій, які живуть на території міста Олешки. На основі досліджень ми написали нову брошуру. Далі зібрали інформацію серед дітей війни та, виходячи з даних, написали брошуру «Війна у долі моєї родини». Потім зібрали газетні матеріали, спогади, тобто все про учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. Та знову створили брошуру «Про тих, хто ніколи не буде забутий».

Після цього дослідження ветеранів стосувалося партизанського руху на Цюрупинщині. Для цього вони відвідали Копані, Козачі Лагері, Виноградово. Їздили до архіву в Херсон, брали документи та невдовзі написали п'ять невеличких книг, стосовно партизанів. А дещо пізніше, коли розпочалися розмови про створення всеохоплюючої Книги Пам’яті, то у ветеранської організації Олешок вже був напрацьований матеріал.

- Нашими брошурами ми охопили майже все. Однак вирішили створити велику Книгу Пам’яті, де могли б згадати кожного захисника нашої Батьківщини, – підкреслює Тамара Василівна. – І ось вона в нас є, і навіть посіла перше місце в районі серед інших Книг. Спочатку ми написали про героїв Другої Світової війни, потім учасники бойових дій, які вже після війни лишилися жити в Олешках, тобто нетутешні солдати. Зібрали інформацію та фото про 60 осіб. Є тут і ті, хто живий, і ті, хто пішов до іншого світу. Далі у нас в Книзі згадуються почесні громадянин міста Олешки, їх вісім чоловік, сім з них учасники бойових дій, та одна призерка Олімпійських ігор – Вікторія Кравченко.

Згадали у Книзі й про гордість Олешок – видатних земляків. До таких, без сумніву, належить Лука Лукич Балашов – конструктор космічних систем та ракет. Олешківчани знали про нього небагато, за життя.

- Тільки після його смерті ми дізналися, що вся його діяльність була засекреченою, – розповідає Тамара Федоренко. – Згадали ми й про Євгена Матвєєва у Книзі. Це видатна людина. Я особисто з ним декілька разів зустрічалася. Далі йдуть Юхим Спиридонович Михайлів – художник, письменники Іван Дніпровський та Анатолій Степанович Шаталов, Костянтин Гнатович Кудієвський – відомий скульптор, Федір Аполлонович Піроцький – винахідник електричного трамваю… Ну і вже наші сучасники: директор (в минулому) музею бойової Слави Валентина Тихоновна Ніконова. Далі директор цього ж музею, яка працює зараз на посаді, вона нам допомагає – Валентина Миколаївна Бредихіна. Поки що не вистачає гарного матеріалу про Миколу Куліша, однак ми працюємо над цим.

Зараз ветерани міста Олешки активно підключаються до роботи з учасниками АТО. Адже під час різних конференцій та круглих столів, вони так чи інакше зустрічаються з сучасними захисниками. І молодому, підростаючому поколінню цікаво слухати не лише про події 75 річної давнини, а й про сучасну Україну, про її Героїв.

За словами Тамари Василівни, всі титанічні зусилля, щодо Книги Пам’яті, це тільки початок дуже великої роботи. Ветерани хочуть встигнути дуже багато, і лишити по собі якомога більше спогадів. Адже, на сторінках подібних Книг, пам'ять людська оживає...

Ольга Краснюк

Людина «від землі»

DSC0 1Земля – це найцінніший ресурс Херсонщини. Однак, добрий господар знає, без потрібного захисту та добрив, весь урожай може просто загинути. Напередодні свята – Дня працівників сільського господарства, ми поспілкувалися з членом президії ветеранів Олешківського району, людиною «від землі» – Анатолієм Дмитровичем Миргородом. Все життя він пропрацював на полях Олешківського району, і точно знає, що саме потрібно, аби зібрати гарний урожай.

У Анатолія Дмитровича, за його ж словами, фактично один запис у трудовій книжці. Тоді подібна відданість посаді вважалася звичайною справою.

- Я вчився в Харкові, закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Раніше для нас обирали робоче місце там, де були вакансії. Для мене знай­шлася в Каховці. Попрацював там недовго, пізніше перевели до Цюрупинська. І тут я з 1974 року. Останні 17 років я був начальником станції захисту рослин, – згадує Анатолій Миргород. – Нашу організацію тоді називали «Райсільгоспхімія». Було багато техніки, від 90 до 100 тракторів, та інші різноманітні машини. Ми вивозили органічні добрива на поля району.

Всього в тодішній «сільгоспхімії» працювало 250 осіб. За рік працівники вивозили на поля району до 350-400 тонн різних добрив.

- Справа в тому, що землі у нас в районі дуже бідні. У нас є багато сонця, добра вода, але дуже бідна земля. Якщо порівняти з харківськими, черкаськи­ми чорноземами, то там 7-8 відсотків гумусу, а в нас 0,3-0,5%. Всі люди, які працюють у нас в господарствах розуміють, що якщо не внести добрива (мінеральні або органічні), то практично нічого на цьому піску рости не буде, – стверджує Анатолій Дмитрович.Найбідніша земля у нас у Костогризово. Там 0,34 відсотки гумусу. Чим далі від річки, тим кращі були землі. Хорошої землі в районі майже не лишилося, десь два відсотки, це поля в Щасливому, Новій Маячці. Тамтешнім фермерам пощастило.

Крім добрив «популярним» в сільгоспхімії був і гіпс. Його теж вивозили на поля, в кількості 16-18 тисяч тонн. Серед агрономів-хіміків гіпс теж вважається добривом, адже він «пом’якшує» солончаки. А останніх в Олешківському районі дуже багато.

Звісно, що працювали спеціа­лісти з сільгоспхімії не лише в самому райцентрі – бригади були розкидані по всьому району.

- У нас була дільниця в Раденську, в Старій Маячці. На станції в Брилівці ми приймали добрива, там була бригада вантажників. Бригада в Раденську обслуговувала господарства в Великих Копанях, Костогризово, Козачих Лагерях. Ми завжди вважали, що техніка повинна бути максимально наближеною до землі, до полів. Тому наші транспортні одиниці знаходилися в «бойовій готовності» поруч із господарствами, – розповідає Анатолій Миргород.

Звісно, працювали в місцевих бригадах мешканці найближчих сіл. А за додатковим досвідом «агрохіміки» їздили по всій країні. Закарпаття, Хмельницька, Івано-Франківська області. Постійними були візити і до постачальників добрив. Тоді це були великі заводи у Сумах, Горловці, Рівному, Черкасах.

- Сільгоспхімія Олешок була одна з найпотужніших в області, – впевнений Анатолій Дмитрович. – Ми виконували великий об'єм робіт. Така організація існувала тоді в кожному районі, і, до речі, була не бюджетною. Тому ми працювали цілий рік. Нам треба було заробляти гроші. Було навіть таке, що декілька разів з Херсона завозили сапропелі (відходи з очисних споруд) та отримували чудовий результат на полях. Тобто, зима не зима, а робота в нас була. Пам’ятаю, одного разу 31 грудня прийшло 11 вагонів аміачної селітри. Я підняв всіх людей, бо тоді за несвоє­часне розвантаження вагонів було дуже серйозне покарання. Стали гуртом, і – вперед, вперед, вперед. 10 година ночі, а ми ще у вагонах... Світили машинами. І десь на початку 12 години, ми все ж таки розвантажили ті вагони. І потім з гарним настроєм розвезли людей по домівках. Одним словом, згуртувалися та зробили. Зараз, як на мене, такого згуртування не вистачає. Я на своїй посаді постійно був у господарстві, серед людей. І працював, і їздив на поля, і розвантажував добрива нарівні з іншими. Ніколи не показав, що я «великий начальник».

У тодішній сільгоспхімії була власна лабораторія. Можливості були досить великими: аналіз ґрунтів, листова діагностика – хіміки добре знали після подібних аналізів, чого саме не вистачає рослинам для гарного врожаю. Зараз про таку лабораторію добрі господарі лише мріють.

- Гадаю, що нині фермерам не вистачає і такої лабораторії, і, власне, добрив. У нас хоч хімізація була на рівні, а зараз з цим важкувато. Тобто, я впевнений, що фермера не шкодять своїй землі. Але є різні господарства. І, як на мене, за хімізацією, оприскуванням та іншим, треба постійно слідкувати, - наголошує Анатолій Миргород.

Нині Анатолій Дмитрович «працює» у раді ветеранів, їздить з іншими пенсіонерами до шкіл, розповідає учням про тодішнє селянське господарство:

- Знаєте, досить дивно для мене було те, що діти слухають мої розповіді. І видно, що їм цікаво. Ставлять питання, цікавляться сільським господарством, землею. Більше, звісно, сільські діти. Адже в них у шкільному віці зазвичай вже є досвід роботи на землі. Тут нікуди не дінешся, батькам потрібно допомагати.

Саме в Олешках Анатолій Миргород багато років тому «пустив коріння», одружився, завів родину. Зараз виховує двох онуків. «Життя, як життя», - говорить він. Однак, все це життя проведено на землі й для людей, для гарних врожаїв, і стиглих нив. Життя «людини від землі», яка точно знає, що поля віддячують тим, хто працює на їхнє благо.

Єлизавета Адамчук

Ветерани – справжні волонтери

DSC04109У Олешках відбулося засідання президії ГО «Цюрупинська районна рада ветеранів, праці та ВС України». Головним питанням, яке розглянули сивочолі активісти стала їхня волонтерська діяльність.

- Ми повинні чітко розуміти, яку користь можемо зараз принести суспільству, - підкреслила на початку засідання голова ГО Віра Дмитрівна Васильєва. – Першочергове наше завдання – це виховання патріотично налаштованої молоді. Це те, що нам по силах.

Особливо ветерани звернули увагу на відзначення 74 річниці визволення району від німецько-фашистських загарбників. Окрім звичайних зустрічей, на школярів чекали екскурсії та заходи на базі навчальних закладів.

- Особливо слід відзначити питання героїко-патріотичного виховання молоді у Новій Маячці, Брилівці, Костогризовому, Виноградовому, Тарасівці, Підстепному та звісно ж в місті Олешки, – розповіла Валентина Бредихіна. – До роковин визволення міста та району місто планує об’їзд пам’ятників, це вже традиція. І цінність цього об’їзду в тому, що кожен раз нові учні вивчають історію пам’ятників. І, звісно, завжди поряд з дітьми наші ветерани. Деякі, на жаль, покидають нас, але їхні розповіді доповнюють діти війни. Рада ветеранів постійно бере участь у заходах в школах міста та на базі музей бойової Слави ЦДЮТ. Особливої уваги заслуговують державні свята. Коли діти розповідають про державні символи України, а ветерани - про народні символи України. Іноді старшокласники готують подібні свята для малечі. Останній раз це було свято для дітлахів 3-4 класів. Ми були вражені, що діти стільки підготували, навіть батьки написали вір­ші, співали пісень. Така любов для свого краю, до України нас глибоко вражає.

Кожен з ветеранів активно співпрацює з активом села, в якому мешкає. І, не зважаючи на вік, людей поважного віку всі знають у селі, як волонтерів. А вони, в свою чергу, знають всіх місцевих, котрі можуть допомогти селянам. Наприклад, у селі Праві Саги, ветерани завжди дякують за допомогу місцевому меценату, депутату обласної ради, заступнику голови Хе­рсонської ОДА Євгену Рищуку.

- У нас Євген Миколайович головний волонтер та меценат всіх свят, - розповіла Валентина Бєлая. – Матеріальну підтримку від нього відчувають всі. Жодне свято чи захід без його участі не обходяться. А як ми відпочили у кінному клубі «Гран Прі», завдяки його допомозі, це взагалі! Наш актив ветеранів досі згадує той чудовий день! Без усілякої скромності, відверто заявляю, що нам він не відмовив жодного разу, і сподіваюся, так буде й надалі.

Допомога у збиранні речей та продуктів для військових на Сході, матеріальна допомога та продуктові набори для одиноких людей, участь у всіх заходах, які пропонують навчальні заклади, а ще вечори пам’яті, різноманітні конкурси, зустрічі, – це лише невеликий перелік того, що встигають учасники ГО «Цюрупинська район­на рада ветеранів, праці та ВС України». Не зважаючи на сиве волосся чи нездужання, вони заходять у собі сили, щоб кожного дня допомогти один одному та людям, котрі їх оточують. Щодня вони доводять, в першу чергу, собі, що ще лишилася життєва енергія, що вони можуть поділитися досвідом, цікавою історією, життєвою мудрістю. Бажаємо ветеранам зберегти цю енергію та жагу до життя якнайдовше.

Ольга Краснюк

Людмила Курнос: «Со спортом я до конца жизни»

Есть много вещей, которыми принято гордиться в государстве. Одна из них – спортсмены. Ради того, чтобы слушать гимн своей страны и смотреть на ее поднятый флаг, они изнуряют себя тренировками, придерживаются специального режима, и очень часто борются не только с соперниками, но и чиновничьим равнодушием.

Школу в Подо-Калинівці планують залишити

Напередодні об’єднання громад та наближення реформи децентралізації всі освітяни Олешківського району турбуються і шукають відповіді на запитання: а чи залишиться та чи інша школа в селі? Звісно, початковій освіті нема за що переживати, а ось старшим класам – треба задуматися. У майбутньому впевнені вчителі та учні Подо-Калинівської школи – тут планують лишити все так, як є.

Дружба зі школою, як підтримка громади

Щасливська школа Олешківського району віднедавна отримала досить серйозного мецената. Руку допомоги та надійну дружбу запропонував керівництву навчального закладу та батьківському комітету керівник ФГ «Восход», депутат Олешківської районної ради Віктор Пунгін.

Там, де живе мудрість

 

Щорічно 30 вересня вся наша країна святкує Всеукраїнський день бібліотек. Це свято заснували ще в далекому 1998 році. На сьогодні на території України налічується близько 40 тисяч бібліотек. Послугами вітчизняних книгосховищ користуються близько 17,5 мільйонів любителів читання, на благо яких працюють більше 53 тисяч бібліотечних працівників.

Бережіть собори ваших душ

Людина, яка ні в що не вірить, усього боїться – казав відомий класик. От про українців сьогодні точно можна сказати – ми стали практично безстрашними, а значить – віримо. І та віра дуже сильна, вона допомагає виживати в нелегкий час. І вірять люди, як пересвідчились недавно журналісти в Улянівці Скадовського району, у Бога та людей.

За порадою – до юристів

Ще в 2016 році Кабінет Міністрів власною постановою передбачив утворення бюро правової допомоги в структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у яких кожен пересічний громадянин, іноземець, особа без громадянства зможе скористатись ефлектронними сервісами Міністерства юстиції України. А також отримати безоплатну первинну правову допомогу - правову інформацію та консультації. 

Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя...

Ці слова відомого українського поета В.Симоненка якнайточніше підкреслюють життєве кредо рятівників. Адже саме вони йдутфь на самопожертву, щоб відвойовувати у біди життя та здоров’я людей, рятувати природні та матеріальні багатства.

Щоб поїздка була приємною та комфортною

Щодня, з року в рік, тисячі громадян, поспішаючи на роботу або навчання, користуються громадським транспортом. Адже, громадський транспорт – це те, без чого зараз не може себе уявити жодна людина.

«У кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити»

Саме так вважав мудрий Сократ. Багато відомих педагогів різних часів переконані, що безталанних дітей не існує. Молоде талановите покоління Олешківського району не перестає вражати своїми здібностями. Серед них спортсмени, музиканти, винахідники.

Олешківський районний терцентр вшанували пам’ять жертв Голодомору

golodomorУ відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання Олешківського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Олешківської районної ради 25 листопада підопічні та працівники відділення вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду української нації. 
В цей день до відділення завітали представник ветеранської організації селища Нова Маячка Аврумуцоє Катерина Тимофіївна, завідуюча бібліотекою для дорослих Орешко Тамара та завідуюча бібліотекою для дітей Дроздова Тетяна, влаштувавши виставку-реквієм «Сльози божої матері» та годину жалоби «Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав…»
Мешканцям відділення пощастило не знати тих страшних років, тільки Семенова Євгенія Артемівна, 1931 року народження, розповіла почуте від своєї матері про страшні 1932-33 роки, коли їй, зовсім ще малечі пощастило вижити… Розповідь підхопили і всі почали розповідати про події тих років, почуті від старшого покоління. Адже наш моральний обов’язок є вшановувати пам'ять жертв Голодомору та переказувати історію геноциду українців кожному новому поколінню.
Всі присутні запалили свічки в пам'ять про мільйони вбитих і тих, хто пережив геноцид.

Фельдшер швидкої допомоги прославився

shvidkaДо редакції «Олешківського вісника» надійшов лист від родини Чернишових, громади с. Солонці, голови сільради Ю.Солдатов, вокального ансамбелю «Мрія» та «Заспів», Солонцівського БК і колектива Солонцівської школи:

Сторінка 1 із 2